Поезія повинна звучати, інакше її не почують

   Поезія повинна звучати, інакше її не почують. І озвучувати її потрібно талановито. Тут легко провести паралель між поезією і музикою: меломан слухає концерт, записи, а не  читає ноти музичних творів. Для цього є професіонали – композитори, диригенти, музиканти, співаки, а в царині поезії – поети, літературознавці, читці-актори. Скільки часу і зусиль буде затрачено від моменту знайомства з пісенним матеріалом до прем’єри перед аудиторією? Скільки людей різних професій працюватимуть на образ? І тільки якісна робота буде удостоєна гучних оплесків заповненого залу.   Притягальна сила поезії всіх віків і народів – у небуденному, незвичному і вільному поетичному мовленні. Як же наблизити своє читання до ідеалу?    Що ж потрібно, аби воно зазвучало в усій своїй красі?  
   Інструкція декламатора.
   Пам’ятаєте Сухомлинського: «Слово — це цінний інструмент в руках умілого господаря. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати…»  Головне, навчитися володіти мистецтвом говоріння. Від того, як розмовляє людина, в її співрозмовника складається перше враження про неї. Той, хто говорить правильно, чітко, виразно, емоційно, може підкорити світ. Вміння виробляється у людини з часом. Тому його потрібно розвивати з дитинства.  
   «Слово - найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом…» - казав той самий Сухомлинський. Тому не дуже заздріть акторам. Їх довго вчать читати вірші. Вони застосовують ці знання, щоб заворожити вухо слухача, донести до нього всю суть сказаного. Отож, і для дорослого, і для малого, декламаторство — це праця, в першу чергу над самим собою.
   Сухомлинський писав, що словом можна посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози. Це так. Світ поезії дуже багатий. У ньому можна знайти вірші на різні теми і смаки. Настрої цих ліричних творів також різняться між собою. Потрібно вибрати те, що підходить саме для вас. Можливо, це ніжна мелодія кохання, а може патріотичний твір. Щоб вникнути в суть вірша, його потрібно вдумливо прочитати. Пояснення незрозумілих слів знайти в тлумачному словнику.  
   «Щоб породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…»  до слова доведеться додати інтонації. Для позначення наголосу, пауз, використовуйте олівець. Підкресліть важливі слова в рядку, які потрібно виділяти голосом. Вкажіть напрямок інтонації: висхідний на початку строфи і спадний в кінці речення. Тривалість пауз (коротка, довга і дуже довга) визначається знаками пунктуації, їх також відзначте однією, двома або трьома косими лініями.    
   «Мудре і добре слово дає радість…». Кілька разів потренуйтеся вголос. Спробуйте запам’ятати всі інтонаційні моменти. Вірш потрібно відчути, перейнятися ним, прожити його. Уявіть картини, які б допомогли вам запам’ятати послідовність викладу думки. Контролюйте свої органи дихання. Рівномірно набирайте повітря, щоб не виникало зайвих пауз.    
   Слово «…нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду». Щоб прочитати вірш  бездоганно, його слід вивчити напам’ять. Тоді ви будете думати про те, як читати вірш виразно, а не про його зміст та порядок рядків. Завчати вірш краще перед дзеркалом - так ви зможете контролювати свою міміку і при необхідності додавати трохи жестикуляції.    
   Місце талановитого читця — на сцені. Організуйте творчий вечір для  рідних. Нехай вони будуть першими оцінювачами вашого таланту! Можливо, вони порадять вам щось цікаве. Наприклад, додати музики…    
   І наостанок… Учіться в найкращих, у професіоналів!