«Два кольори, мої два кольори!»

    Повертається народною пiснею до Дмитра Павличка власна поезiя. I це не дивно, бо його вiршi викликають найнiжнiшi почуття, найщирiше захоплення. Краса i нев'януча свiжiсть, барвистiсть i мелодiйнiсть - основнi риси його творчостi.
Ліризм і пісенність віршів Д. Павличка давно привернули увагу композиторів. Особливо плідним був союз поета Дмитра Павличка і композитора Олександра Білаша. Син Прикарпаття і син полтавського краю. Поет і композитор. Обох їх єднала любов до Батьківщини, землі батьків і, звичайно, пісні. Неповторнi слова... Неповторна мелодія... Творча співдружність обох митців увінчалася не одним творчим досягненням. Понад півтора десятка чудових романсів і пісень створив Білаш на тексти книжки "Таємниця твого обличчя". Найпопулярніша серед них пісня «Два кольори».
   Дмитро Павличко розповідав: «Пісню “Два кольори” я написав 29 лютого 1964 року, разом з композитором Олександром Білашем. Нам було нудно на комсомольському зібранні, а переді мною сиділа гарна жінка, у чорній хустці з вишитою на ній червоною трояндою, це нагадало мені мою сорочку, і першу строфу я написав просто на коліні… Я відчув, що це початок пісні, так само як золотошукач відкриває краплину золота. Ми втекли із засідання, і в той же день разом з Сашком дописали пісню…»
Пісня полетіла за моря і океани: її співали в Канаді, Америці, Аргентині, Австралії – всюди. Завдяки своїй ліричності, задушевності, теплу і мелодійності вона стала народною…