Кохання – на цілий рік!

  День Святого Валентина, як Свято кохання, існує у Західній Європі понад 16 століть. Перші письмові згадки можна знайти у творі "Пташиний парламент" Джеффрі Чосера, де розповідається про сон, в якому птахи відзначали день Валентина. Згадується свято також у шекспірівському "Гамлеті". У нашій літературі таких згадок годі й шукати. адже свято дісталося нам разом з незалежністю. Невже наші предки не святкували щось подібне? Невже кохання було для них лише буденністю? Ні! Наші свята Кохання налічують не одне тисячоліття і відзначалися вони не раз на рік, а протягом усього року!
   За язичництва починалося все навесні, коли дівчата відзначали Рожаниць — свято богинь кохання, шлюбу і плодючості Лади і Лелі. Богині мали допомогти у важливій справі —  знайти свою половинку. Це було суто дівоче свято.
  Влітку приходили купальські дні, протягом яких влаштовувалися обряди, що мали сприяти коханню і довготривалим стосункам. А свято Купала ставало кульмінацією дійства. Звичайно, цей день був насамперед святом Кохання. Дівчата причаровували хлопців, пускаючи на воду вінки та спостерігаючи, до якого берега вони пристануть, — туди й заміж піде. Хлопці ж стежили за ворожінням і виловлювали вінки  своїх коханих.
   Осінь була порою шлюбування. З Покрови  – теж своєрідного Дня закоханих — починали масово справляти весілля. Неодружені ж дівчата йшли до церкви і просили, щоб «Свята Покрівонька покрила голівоньку чи хусткою, чи ганчіркою аби не була дівкою».
   Для тих же, кого Купало не благословив цьогоріч, пошуки своєї половинки продовжувалися. Адже кінець осені й зима – це час вечорниць, знайомств, ворожіння і сподівань на щасливу долю у наступному році.
   Частина давніх купальських обрядів перекочувала в християнську релігію і непогано там прижилася. Існують вони й сьогодні. Після Івана Купала у християн є ще один «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії, яких вшановують 8 липня. Хоча це свято є, швидше, святом кохання у шлюбі.
    Романтична історія пари змальована Єрмолаєм-Еразмом у «Повісті про Петра та Февронію», що була написана невдовзі після канонізації подружжя. Там розповідається про кохання муромського князя до селянки, які жили щасливо на межі XII та XIII ст. Померли вони в один день, заповідаючи поховати їх в одній домовині. І хоча люди декілька разів ховали їх окремо, тіла щоразу чудесною силою опинялися разом.
   День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять у Західній Європі 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках. Православні в цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді просять Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія благословляють тих, хто укладає шлюб.
   Ідея свята світла і хороша – день любові й кохання, не тільки чоловіка та жінки, а й рідних, друзів і просто знайомих, однак відносяться до нього у різних країнах по-різному.  У Саудівській Аравії та Ірані  свято офіційно заборонене. 
   Що і як святкувати —  вирішувати перш за все вам, не забуваючи, що висловлювати свою любов до інших можна не тільки в День Святого Валентина. Варто робити це щодня, і не обов’язково за допомогою подарунків, солодощів чи листівок!